Набір культур загалом стандартний — кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак тощо. «Потихеньку ростемо, не затримуючи інвестицій та розвитку підприємств», — посміхається директор агропідприємства Трайс, демонструючи NV наприкінці жовтня процес збирання кукурудзи в 50 км від столиці. Він розповідає NV, як і завдяки чому підприємство працює під час війни, що на його землях відбувалось у березні минулого року, а що у цьому році допомагає збирати гарний врожай попри обмежені ресурси.
Як підприємство працювало після повномасштабного вторгнення?
До найближчого окупованого села від нас було 20 км, а від нашого крайнього поля — 1−2 кілометри. Ми були не в окупації. На щастя, наші поля тоді були чисті, мін не було, ми вже другий рік їх обробляємо без інцидентів. Бо недалеко від нашого поля є інша ферма, там людина наїхала на міну. На щастя, всі вижили. Але війна була до нас дуже близько. Ми забороняємо працівникам заходити в лісосмуги поблизу, тому що не виключено, що там щось залишилось.
Минулого року були місяці, коли всі мали проблеми з дизпаливом, але у нас були ресурси, бо до війни багато купували, а коли наші запаси вже вичерпались, то ситуація з пальним якраз нормалізувалася. До великої війни я припускав, що будуть якісь проблеми, але не думав, що буде війна повномасштабна. Тому ми заздалегідь купували і пальне, і добрива.
Читайте про це у новому номері NV, що можна придбати тут