Наскільки можлива реалізація ідеї відмови від готівки найближчим часом в Україні, що потрібно враховувати.
Питання заборони готівки або точніше — відмови від готівкових платежів, періодично виринає у публічному просторі, як правило, у зв’язку із темами, які не мають нічого спільного із обігом готівки в економічному обороті. У червні 2023 року тема відмови від готівки була піднята спікерами із Офісу Президента (та чомусь панічно сприйнята спільнотою), як основний варіант для боротьби із тіньовими схемами та можливо навіть із корупцією, яка продовжує прилипати до державних чиновників навіть в умовах воєнного часу.
Однак, «розібравшись у темі» більшість спікерів, та й на додаток і регулятор, були вимушені пояснювати, що відмови від готівки немає в жодній країні, та й взагалі це питання не на часі. Що є насправді із відмовою від готівки у світі та зокрема у країнах Європейського Союзу, однією із яких Україна має стати у найближчій перспективі?
Термінологія важлива — саме добровільна відмова від готівки, а не заборона готівки, може привести до поступового розширення використання безготівкової гривні й фактично повної заміни готівки безготівковими розрахунками. Однак питання довіри до інституцій буде завжди переслідувати цю тему і поки такої довіри не буде у 100% випадках (або навіть коли не буде довіри, але буде можливість у судовому або арбітражному порядку досягти справедливого рішення) готівка залишиться з нами назавжди.
Хто заплатить за музику?
Попри переваги безготівкових розрахунків, потрібно пам’ятати про те, що такі розрахунки мають свою ціну. Безготівкові розрахунки можна проводити двома основними шляхами в Україні — шляхом використання банківських рахунків через систему електронних платежів Національного банку або з використанням платіжних карток через платіжні системи таких карткових платежів (міжнародні системи — Visa, Mastercard, UnionPay або національна — Простір).
Безумовно розрахунки через банківські рахунки — найбільш дешевий спосіб, але цей спосіб розрахунків має серйозний недолік — такі розрахунки не проходять миттєво — потрібно чекати отримання платежу на ваш рахунок — іноді кілька годин. В цілому це швидко, якщо порівнювати з ЄС, але дуже повільно якщо порівнювати з Китаєм (зокрема, Alipay).
Читайте також: Ірина Дячук Як зміна ставки інтерчейндж вплине на життя українців
В Україні, середня вартість комісії банку за обслуговування карткових платежів до війни становила більше 2% від загального платежу. Хоча теоретично повинна була бути верхня межа комісії, але її банки не застосовували на практиці — тому купити авто або будинок з карткою було завжди неможливо (занадто велика комісія банку при такому розрахунку). Хоча міжнародні платіжні системи знизили комісію за інтерчейндж на час війни, а деякі банки також пішли назустріч бізнесу і знижували комісії за еквайринг — ці рішення тимчасові. Ані банки, ані платіжні системи не зможуть працювати безкоштовно.
Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
Тому постає питання — хто буде платити за відмову від готівки? Традиційно комісію за прийняття платежу карткою платить бізнес — це 2% від обсягу операції. Звичайно бізнес перекладе ці витрати на споживача — тому фактично відмова від готівки — це подорожчання товарів та послуг мінімум на 2% або ймовірно й вище.
Чому я повинен ділитись своєю інформацією із банками та фінансовими установами?
Інша причина наявності готівки — збереження приватності розрахунків. Чи хочете ви як споживач, щоб ваша особиста інформація про покупки використовувалась у маркетингових, статистичних або інших цілях продавцями товару або послуги, платіжною системою або банком? Чи впевнені ви у безпеці кожного учасника цих схем розрахунків і чи дійсно інформація про вас та ваші розрахунки не потрапить до рук хакерів із ФСБ або іншої організації — це може статись сьогодні, завтра або у будь-який інший час.
Саме з цієї причини у більшості німецькомовних (і не тільки) країн у ЄС громадяни не використовує картки та інші форми безготівкових розрахунків для простих покупок. Вони все ще використовують готівку, хоча можливо тут йдеться також про німецьку ощадливість і небажання платити комісії учасникам розрахунків.
Що таке CBDC — цифрова гривня?
Готівку також може замінити цифрова гривня (central bank digital currency — CBDC). Однак це ймовірно занадто радикально навіть для України.
Використання технології Blockchain (спрощено — розподілений облік записів на різних пристроях у одній базі даних) створило цілі нові класи віртуальних активів, які можуть обліковувались із високою мірою надійності та відносно просто створюватись. Ця ж технологія із певними змінами може бути використана для створення цифрової валюти країни, якою можна замінити існуючі безготівкові розрахунки (централізовані у системі електронних розрахунків центрального банку) на розрахунки цифровою валютою. Тестові випробування такої валюти вже проводили кілька країн, в тому числі їх проводив Національний банк.
Однак при впроваджені такої цифрової гривні, яка здатна замінити усі безготівкові розрахунки постає цікаве питання — навіщо потрібні банки? Банки як другий рівень фінансової системи взагалі не будуть потрібні якщо у кожного буде рахунок у НБУ (наприклад, через Дію) і всі розрахунки будуть проводитись через цифрову гривню. Чи готова інфраструктура і головне — культура українського бізнесу до такого?
При чому тут взагалі корупція?
Оскільки в Україні є юрисдикція лише щодо використання своєї національної валюти, а корупція, як правило, відбувається в інших валютах, говорити про заборону або відмову від готівки у цій царині не є можливим.
Як насправді стимулювати безготівкові платежі?
Враховуючи витрати на проведення безготівкових платежів постає питання чи не безнадійно взагалі їх впроваджувати? І як взагалі стимулювати прозорість розрахунків із використанням безготівкової оплати на відміну від готівкових платежів?
Тут важлива термінологія, якою послуговуємося. Саме добровільна відмова від готівки, а не заборона готівки, може привести до поступового розширення використання безготівкової гривні і фактично повної заміни готівки безготівковими розрахунками. Це питання довіри до інституцій, які проводять такі розрахунки, а також питання стимулів, які будуть створені для учасників розрахунків.
Враховуючи комісії, які необхідно платити торговцям за прийняття карткових платежів (2%) на відміну від готівкових, правильно було б стимулювати розрахунок карткою, або іншим чином безготівково, податковими пільгами для торговців, які використовують безготівкові розрахунки. Наприклад, ставка податку для таких торговців повинна бути на 2% меншою для сум доходів, які отримані безготівковим шляхом.
Водночас поки що ніхто із учасників ринку не почав створювати альтернативну систему розрахунків для роздрібного ринку з використанням банківських рахунків без використання платіжних систем і без платіжних карток. Саме така система діє у Китаї і вона створила конкуренцію банкам і платіжним системам. Проте й у банків, і у платіжних систем (однією з яких управляє Національний банк) буде прямий конфлікт інтересів із такою системою. Можливо тому ніхто із цих гравців не створить такої системи, і потрібні кілька стартапів, які зможуть створити таку систему і довести її до робочого стану.