Я аплодую всьому бізнесу України, який під час неймовірних загроз працює і виробляє 150−170 мільярдів нашого ВВП.
Я не впевнений, що будь-яка інша країна світу при таких умовах буде виробляти ВВП взагалі. Але є погана новина — у світі зараз величезний шторм. Він почався задовго до війни. Це технологічні зміни, зміни в ІТ-галузі — поява штучного інтелекту. Ми бачимо, як зникають та з’являються нові професії, як виникає новий бізнес, а старий повністю падає.
Ми зараз живемо в такий час, коли все стає «скляним». Ми можемо втратити все в одну мить. І це не тільки про війну, а і про звичайне життя. І навіть коли війна закінчиться, ми повернемось до світового шторму. І це великий виклик. У нас буде величезний імунітет, який нас може захистити, тому що ми зараз в епіцентрі цього шторму. Але у всьому світі наближаються величезні зміни — зміни професій, зміни спеціальностей.
Якщо ви класичний бізнесмен, вам буде дуже важко. Тому потрібно, по-перше, готуватися до цих змін.
По-друге, є і гарна новина. Мені подобається такий вираз — «Україна — країна постійно зростаючого потенціалу». Це цікаво, тому що ми дійсно маємо величезний потенціал, але ніколи його не використовували.
Що саме я маю на увазі? Багато нових галузей можуть з’явитися в Україні. Але нам потрібно будувати експортну економіку. Бо коли ми повернемось після війни до розрахунку внутрішнього ринку, він скоротиться, за нашим прогнозами, на 20−30%. Тому не буде місця, де нам конкурувати. Нам усім потрібно будувати експортну економіку.
Можна подивитись як це зробили, наприклад Нідерланди. Зараз — це країна з більш ніж трильйоном ВВП. І вона в 15 разів менша за Україну, має в 30 разів менше природних ресурсів, копалин та інших можливостей. Але ж вона в минулому році поставила в Європу більше 100 мільярдів сільгосп товарів. Україна ж тим часом поставила до Європи сім мільярдів. Ми бачимо можливості, наприклад, Туреччини, яка стала другою країною у світі, яка постачає макарони. 160 країн в світі купують турецькі макарони. Ми знаємо, що Туреччина — це найбільший покупець нашого зерна. Як і Італія. І це такі приклади, де стає очевидним наш потенціал.
Я вірю, що наша країна може мати ВВП у один трильйон. Але для цього треба в п’ять-шість разів збільшити ВВП. Звучить складно, але якщо розкласти на галузі, то цілком реально. Я вважаю, що кожна галузь може зрости в п’ять разів. Але для цього потрібна експортно орієнтована економіка, розвинута стратегія кожного міністерства, кожної галузі з державою. Бо в Нідерландах є такий трикутник — бізнес, держава і R&D. На цьому трикутнику вони будують всі відносини, які є між державою та бізнесом.
Чому наші державні службовці не вивчають досвід дійсно успішних країн? Чому весь час шукаємо свій шлях?